Павло Тичина. Найкращі твори. Ілюстроване видання

Павло Григорович Тичина — радянський український поет, перекладач, публіцист, політик, громадський та державний діяч доби УНР та УРСР. Новатор поетичної форми. Разом з Ліною Костенко та Іванем Драчем був номінантом на Нобелівську премію з літератури.
Історик української літератури Сергій Єфремов так казав про поета:
«Тичину важко уложити в рамки одного якогось напрямку чи навіть школи. Він з тих, що самі творять школи, i з цього погляду він самотній, стоїть ізольовано, понад напрямами, віддаючи данину поетичну всім їм — од реалізму до футуризму ("червоно-си — зеле дугасто"), одинцем верстаючи свою творчу путь. Це привілей небагатьох — такий широкий мати діапазон… Поет, мабуть, світового масштабу, Тичина формою глибоко національний, бо зумів у своїй творчості використати все багате попередніх поколінь надбання. Він наче випив увесь чар народної мови і вміє орудувати нею з великим смаком і майстерністю… Дивний мрійник з очима дитини і розумом філософа»
Strelbytskyy Multimedia Publishing © Ukraine — Kyiv 2023
Зміст:
А я у гай ходила
Антистрофа
Арфами, арфами…
Ах, не смійтеся ви наді мною
Балетна студія
Біля озера у лісі
Блакить мою душу обвіяла…
В космічному оркестрі
Весна (з Баратинського)
Весна (пам'яті сестри Наталки)
Ви знаєте, як липа шелестить…
Вийшли вранці ми
Війна
Вітер з України
Гаї шумлять…
Гаптує дівчина й ридає
Гей, вдарте в струни, кобзарі…
Де не глянь — колоски
Де тополя росте…
Десь на дні мого серця
Десь надходила весна
До кого говорить?..
Дощ
Дума про трьох вітрів
Дух народів горить
Душа моя — послухай
Евое
Енгармонійне
З далекого походу
З кохання плакав я, ридав
За всіх скажу
Загупало в двері прикладом
Закучерявилися хмари
Замісць сонетів i октав
Застібнулось на всі ґудзики небо
Зелена неділя
Зразу ж за селом
І являвсь мені Господь
Інакше плачуть хмари і стогне буйний вітер
Коли в твої очі дивлюся
Кукіль
Ластовенятко
Листя падає
Мадонно моя…
Молодий я, молодий
Не знаю і сам я, за що так люблю
О панно Інно…
та інші