Дніпрова Чайка. Найкращі твори. Оповідання. Казки. Вірші. ілюстроване видання

Народилася Дніпрова Чайка (Людмила Олексіївна Василевська-Березіна) 1 листопада 1861 р. у с. Зелений Яр Доманівського району на Миколаївщині в родині священика. Дитинство та молодість її проминули на півдні України. Закінчивши Одеську гімназію 1879 р., вона розпочала педагогічну діяльність спочатку як приватна вчителька, потім працювала у сільських школах Херсонської губернії.
Писати Дніпрова Чайка почала ще в гімназії. Деякі вірші («На смерть Тургенева») були надруковані в «Одесском вестнике» (1883). В 1885 р. в одеському альманасі «Нива» було вперше надруковано два вірші Дніпрової Чайки («Вісточка» й «Пісня») та оповідання «Знахарка», яке за своїм характером близьке до запису з народних уст.
Значний внесок письменниці у розвиток дитячої літератури — вірші «Зима», «Весна», «Голосіння дітвори»; оповідання «Буряк», «Краплі — мандрівниці»; казки «Казка про Сонце та його сина», «Грецька казка». Виступала зі статтями й рецензіями в педагогічній пресі, діяльно співробітничала в журналі «Дзвінок», цікавилася фольклором. 1884 р. представила на VI Археологічно-етнографічний з'їзд, що відбувся в Одесі, три зошити «Українських народних пісень, що їх співають у Дніпровському уїзді Тавричеської губернії». Багато пісень з голосу письменниці записав М. Лисенко, який створив на її слова кілька романсів.
Strelbytskyy Multimedia Publishing © Ukraine — Kyiv 2023
Зміст
Білий чорт
Буревістник
Буряк
Весна-красна
Вінки
Вольтер'янець
Вона його любила
Галина криниця
Гармонія
Грецька казка
Дві крапельки
Дві птиці
Дивний ткач
Дисонанси
Дівчина-чайка
За душу
Зима й Весна або Снігова Краля
Знахарка
Казка про Сонце та його сина
Кобза
Коза-дереза
Краплі-мандрівниці
Мара
Месниця
Миша
Морське серце
На солоному
Новик
Образ великого
Пан Коцький
Певний притулок
Писанка
Пізня квітка
Плавні горять
Проводи Сніговика Снігуровича
Революціонер
Самоцвіти
Скеля
Снище
Собака
Струмок
Суперечка
Таємниця
Тень несозданных созданий…
Тополі
У мене холодні руки…
У школі
Уночі
та інші